Барви рідного слова

 Наддніпрянський діалект як основа сучасної української літературної мови

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо...

                                                                                        Ліна Костенко

Сьогодні ми з вами здійснимо подорож до Наддніпрянщини, на батьківщину cучасної української літературної мови. Це історичний регіон у центральній частині України,  що об'єднує землі над Дніпром. Для цього регіону характерним є рівнинний рельєф, лісові масиви, чорноземні родючі ґрунти та повноводі річки. Саме тому ці землі здавна були густо заселені та саме тут найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців. Тут можна побачити історичні пам’ятки та споруди різних періодів: скіфські кургани і городища, середньовічні церкви та монастирі, палаци і садиби. А ще тут говорять одиним з архаїчних говорів південно-східного наріччя - середньонаддніпрянським (скорочено наддніпрянським). Він поширений у південних районах Київської, південно-західних районах Сумської, Черкаської, Полтавської, північних районах Кіровоградської і Дніпропетровської областях.

 

Барви рідного слова

“Красо України, Подолля!”

"Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!"

                  Леся Українка

Сьогодні, продовжуючи тему українських діалектів, ми познайомимось з унікальним регіоном у центрально-західній частині України, що межує з Молдовою - Поділля. Це край з багатою історією, який поєднує мальовничі природні та історичні пам’ятки. Це і зразки мурованої архітектури (замки, палаци, церкви і костели), затоплене село Бакота, а також місто-півострів Заліщики, що свого часу славилося як кліматичний курорт. Назва регіону походить від слів «по» і «дол» («дол» - нижня частина; поселення в річковій долині). У Поділлі – люди селилися «по долу», тобто в долині між річками Південний Буг і Дністер.