Чарівність лози - українське ремесло крізь століття
Україна здавна славиться своїми народними ремеслами, і серед них особливе місце посідає лозоплетіння. Лозоплетіння — одне з найдавніших ремесел, яке збереглося в українській культурі до наших днів. У руках вмілого майстра звичайна лоза перетворюється на кошики, меблі, декоративні вироби, а в сучасному контексті — навіть на витвори сучасного мистецтва. Це ремесло потребує не лише фізичної вправності, а й великого терпіння, естетичного чуття та любові до природи. Воно є живим свідченням глибокого зв'язку українців з рідною землею, адже кожен виріб несе в собі тепло сонячних променів та енергію води, що живили лозу. Поєднуючи вікові традиції з новаторськими ідеями, сучасні майстри дарують цьому прадавньому мистецтву нове життя, роблячи його актуальним і бажаним у наш час.
Історія лозоплетіння в Україні
Історія лозоплетіння на українських землях сягає глибокої давнини, адже доступність природного матеріалу – гнучкої лози – робила його незамінним у побуті наших предків. Археологічні знахідки свідчать про використання плетених виробів ще з доби неоліту. Звісно, перші плетені вироби були досить простими: кошики, сита, рибальські пастки, каркаси для житла — усе це створювалося без цвяхів і клею, лише за допомогою гнучкої природної сировини. У часи Київської Русі лозоплетіння продовжувало відігравати важливу роль. З розвитком торгівлі зросла потреба у міцній та зручній тарі для транспортування товарів. Плетені кошики та короби чудово справлялися з цим завданням. У наступні століття, аж до XIX-XX століть, лозоплетіння залишалося одним з основних сільських ремесел в Україні. У кожному регіоні формувалися свої особливості та традиції плетіння, що відображалися у формах, візерунках та призначенні виробів. Майстри передавали свої знання та вміння з покоління в покоління, зберігаючи унікальні техніки та секрети обробки лози. У XX столітті, з розвитком промисловості та появою нових матеріалів, практичне значення лозоплетіння дещо зменшилося. Однак, воно не зникло, а трансформувалося, набуваючи нових форм та значень.
Особливості ремесла
Лозоплетіння, як ремесло, має свої особливості, що роблять кожен виріб унікальним та цінним. Однією з ключових особливостей є матеріал – одно-дворічні пагони чагарникових верб (лоза). Від її сорту, віку, способу заготівлі та обробки залежать гнучкість, міцність та колір готового виробу. Найпоширеніші види верби, які придатні для лозоплетіння: верба тритичинкова (білоліз), верба прутовидна (коноплянка), верба пурпурова, верба шерстистопагінцева, верба сіра та верба гостролиста, також відома як шелюга червона. В українській культурі верба здавна шанується як священне дерево, символ весни, відродження, життєдайної сили та родинного затишку. Саме тому вербові гілки освячують на Вербну неділю. Вважалося, що плетені вироби з верби, особливо кошики, несуть у собі цю енергію, захищаючи дім від злих сил та приносячи достаток. Деякі візерунки та форми також могли мати своє символічне значення.
Найкращою вважається молода лоза — гнучка, довга, без тріщин і сучків. Перед роботою її замочують або варять для гнучкості, знімають кору, сортують за товщиною. Інколи використовують інші природні матеріали — солому, рогіз, луб. У сучасному лозоплетінні можуть поєднувати лозу з тканиною, металом, деревом. Інструменти майстра з лозоплетіння доволі прості. Це переважно спеціальні ножі для розщеплення лози, так звані струги для зняття кори (коли лоза вже замочена або проварена), а також різні шаблони та форми для створення правильної геометрії виробу. Головним інструментом, звісно, залишаються вправні руки майстра, які відчувають матеріал і надають йому бажаної форми.
Іншою важливою особливістю є техніка плетіння. Існує безліч різноманітних технік, кожна з яких створює свій неповторний візерунок та текстуру. Серед найпоширеніших можна назвати: просте плетіння - основна техніка, що використовується для створення стінок кошиків та інших виробів; плетіння "мотузкою" використовується для створення особливо міцних ділянок у виробах, оскільки прути при цьому не тільки обплітають стійки, але й переплітаються між собою; плетіння "в шахматку" використовується переважно для декоративних цілей, створюючи контрастний візерунок шляхом почергового укладання прутів двох кольорів через дві стійки; спіральне плетіння використовується для виготовлення круглих виробів, таких як підставки або невеликі кошики. Кожна техніка вимагає точності й терпіння, а також знань про міцність і напрям волокон лози.
Село Іза на Закарпатті
Лозоплетіння має глибокі традиції в Україні, де багато регіонів славляться своїми майстрами. Орнаменти, форми та призначення виробів часто відображають місцеві звичаї та побут. У багатьох українських селах лозоплетіння залишається не лише ремеслом, але й способом збереження народної ідентичності. Яскравим прикладом такого осередку є село Іза на Закарпатті. Це унікальне місце, яке по праву вважається столицею лозоплетіння в Україні. Майже кожен мешканець села займається вербовим промислом, від вирощування та обробки лози до плетіння й продажу готових виробів. Після закриття радянських фабрик місцеві майстри повернулися до традиційного ремесла, перетворивши Ізу на унікальний осередок лозоплетіння. Село розташоване біля річки Ріка, що забезпечує достатньо сировини для місцевих ремісників. Такі вироби з лози користуються попитом далеко за межами Закарпаття.
У 2022 році традиційне лозоплетіння з села Іза Хустського району Закарпатської області було внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Сучасність
Сьогодні лозоплетіння в Україні переживає своєрідне відродження. Майстри не лише продовжують традиційні техніки, створюючи знайомі побутові вироби, а й експериментують з формами та матеріалами, створюючи справжні твори мистецтва. Плетені меблі, декоративні панно, скульптури, оригінальні сувеніри – все це свідчить про невичерпний потенціал цього давнього ремесла. Ця нова хвиля популярності лозоплетіння значною мірою зумовлена зростанням інтересу до екологічного дизайну та сталого способу життя. Споживачі все частіше віддають перевагу натуральним, ручним виробам, що мають унікальний український колорит та історію. Відродженню ремесла сприяють і численні фестивалі, ярмарки та майстер-класи, що проводяться по всій країні.
Лозоплетіння — ремесло, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє української культури. Його збереження і розвиток зміцнює нашу національну ідентичність та допомагає передати духовні цінності майбутнім поколінням.
Традиційно пропонуємо спробувати свої сили і продемонструвати знання, взявши участь у вікторині "Мистецтво українського лозоплетіння".
Немає коментарів:
Дописати коментар