Барви рідного слова

Буковина: її минуле і сучасне

"Буковино, ти зелена, наш карпатський краю

І найкращої земельки в світі я не знаю.

Все у тебе прекраснеє: гори і долини,

Милі зору, ніжні серцю твої полонини."

Завершуючи мовну подорож регіонами нашої прекрасної країни, можна відзначити, що українська мова багата та розмаїта. Особливо колоритними є регіональні діалекти, які вважаються живою, народною мовою. Це ті особливі мовні родзинки, якими відрізняється кожна місцевість.  Дякуємо вам за те, що були з нами впродовж цієї незабутньої мандрівки! Наостанок пропонуємо зануритись в атмосферу Буковини. Це мальовничий куточок на південному заході України, який розташований на українсько-румунському етнографічному пограниччі, між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Сірету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина) та Румунії (Південна Буковина). Свою назву Буковина одержала від великих букових лісів, що вкривають значну частину її території. Буковина – край багатонаціональний, протягом останніх століть тут проживали і проживають українці, євреї, румуни, молдавани, поляки, німці, угорці, вірмени, чехи та інші. А сама Буковина була під правлінням Золотої Орди, Молдовського князівства, Австрійської імперії та Королівства Румунії. Звісно всі історико-культурні особливості мали вплив на мову і перейняття буковинцями іншомовних слів та їх адаптацію. Основним діалектом регіону є покутсько-буковинський, який поширений ще і на території етнічного Покуття.

Барви рідного слова

 Наддніпрянський діалект як основа сучасної української літературної мови

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо...

                                                                                        Ліна Костенко

Сьогодні ми з вами здійснимо подорож до Наддніпрянщини, на батьківщину cучасної української літературної мови. Це історичний регіон у центральній частині України,  що об'єднує землі над Дніпром. Для цього регіону характерним є рівнинний рельєф, лісові масиви, чорноземні родючі ґрунти та повноводі річки. Саме тому ці землі здавна були густо заселені та саме тут найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців. Тут можна побачити історичні пам’ятки та споруди різних періодів: скіфські кургани і городища, середньовічні церкви та монастирі, палаци і садиби. А ще тут говорять одиним з архаїчних говорів південно-східного наріччя - середньонаддніпрянським (скорочено наддніпрянським). Він поширений у південних районах Київської, південно-західних районах Сумської, Черкаської, Полтавської, північних районах Кіровоградської і Дніпропетровської областях.

 

Барви рідного слова

“Красо України, Подолля!”

"Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!"

                  Леся Українка

Сьогодні, продовжуючи тему українських діалектів, ми познайомимось з унікальним регіоном у центрально-західній частині України, що межує з Молдовою - Поділля. Це край з багатою історією, який поєднує мальовничі природні та історичні пам’ятки. Це і зразки мурованої архітектури (замки, палаци, церкви і костели), затоплене село Бакота, а також місто-півострів Заліщики, що свого часу славилося як кліматичний курорт. Назва регіону походить від слів «по» і «дол» («дол» - нижня частина; поселення в річковій долині). У Поділлі – люди селилися «по долу», тобто в долині між річками Південний Буг і Дністер.

Барви рідного слова

Словничок степового діалекту

Мов пустеля неоглядна,

Степ пожовклий восени.

Мов пісок, рудіють трави,

Не шумлять уже вони.

                             Олександр Олесь

Сьогодні ми поговоримо про найбільший за територією поширення і найпізніший за часом формування степовий говір. Степовий охоплює велику територію півдня України. Він активно формувався впродовж 17-19 століть на середньонаддніпрянській і слобожанській діалектичній основі. У той час південь України заселявся звідусіль: з інших українських земель, із-за кордону. Тому мовлення постійно асимілювалося, а його стрижень, ( науковці його називають діалектною нормою) формувався за певними закономірностями, відмінними від інших. У різний час зазнав впливу російських, болгарських, молдавських, частково — сербських, грецьких, німецьких говірок. Зараз цей говір поширений в південних районах Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини та Одещини, а також у Запорізькій, Донецькій та Херсонській областях. У складі степового говору виділяють говірки: східностепові, західностепові, південнобесарабські. Проте ви пам'ятаєте, що ми розглядаємо найхарактерніші ознаки діалекту.

 

Барви рідного слова

Унікальний слобожанський діалект

"Ти  даєш  для  життя

І  наснагу,  і  сили,

Моя  рідна  земля –

 Слобожанщина  мила!"

Анатолий Павленко.

Сьогодні ми зануримось в особливості слобожанського діалекту. Тому запрошуємо кожного з Вас доєднатися до нашої захоплюючої подорожі на схід України і познайомитись зі Слобожанщиною. Матінка-природа наділила цей край не тільки мальовничою природою, багатими, родючими землями, а ще й історично-культурними пам'ятками, архітектурою та історичними загадками. Однією з яскравих особливостей слобожанської культури є специфічний слобожанський діалект. Особливості  цього говору зумовлені як історією краю, так і його географічним положенням.

 

Барви рідного слова

 "А бодай би тобі добре було!"

Про галицький діалект

А ми продовжуємо пізнавати діалекти мальовничої України, що так дивують своєю оригінальністю. Цього разу зупинкою нашої подорожі стане загадкова Галичина. Галичина — історичний регіон західної України, займає території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (крім північної частини) областей України. Назва «Галичина» походить від містечка Галич — столиці Галицького князівства. З XIII століття історичним, політичним та культурним центром краю прийнято вважати місто Львів. Ні для кого не секрет, що Львів, окрім унікальної архітектури та звичаїв, має ще унікальну мову – галицьку "ґвару" (наддністрянський говір), свій неповторний і колоритний діалект.

Барви рідного слова

Цікаве Закарпаття - Закарпаттячко

Подорожей багато не буває. А кожна нова мандрівка — це завжди новий досвід та нові емоції, які залишаються на все життя. Тож не гаємо часу... Cьогодні ми відвідаємо найзахідніший регіон нашої держави, де змішались різні культури, народи і традиції - Закарпаття. Тут проживають представники близько 70 національностей, хоча область найменша по кількості населення серед всіх інших областей нашої країни. Цей край вражає своєї багатою історію, адже це єдина область України, яка межує одразу з чотирма державами – Польщею, Угорщиною, Румунією і Словаччиною. Тому і не дивно, що тут особливий світ, який зародився багато років тому.

Барви рідного слова

Бойки - самобутні українці з Карпат

Їхній Бог - то свобода,

Їхнє життя - то взаємоповага.

Їхня філософія - то самодостатність

Їхня зброя - правда...

Барви рідного слова

Мова лісового народу

Зелені поля і безкраї ліси, 

Чарівна земля у льонах і у житі, 

Немає ніде більш такої краси, 

Лише на Волині в нас душі зігріті.

Віталій Назарук

Сьогодні, продовжуючи тему українських діалектів, ми зануримось в атмосферу Волині. Мова піде про маловідомі говіркові слова, поширені у цьому краї. Волинь – один із найдавніших регіонів України, перша згадка у літописах датується ще XI століттям. Свого часу до складу цього краю входили території кількох сучасних українських областей, а також нинішніх Білорусі та Польщі. Тому логічним є те, що волинський говір — один із старожитніх діалектів, що належить до волинсько-подільської групи говорів південно-західного наріччя. Волинський говір поширюється на територію південних районів Волинської, Рівненської, Житомирської та північних районів Львівської, Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей.

Барви рідного слова

Гуцульщина кличе

"Красо моя, п'янка чарунко мила,

Гуцульщино, розумнице моя!

Смарагдами лісів тебе обвила

Щаслива доля й пісня солов'я."

Нестор Чир

Барви рідного слова

Така різна і  така рідна українська мова

“Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”  

Панас Мирний, український письменник.