Феєрія мандрів

Барви рідного слова

Така різна і  така рідна українська мова

“Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”  

Панас Мирний, український письменник.

Україна – дуже велика і різна! Кожен регіон неповторний у своїй красі, вони доповнюють один одного, збагачуючи та примножуючи безцінність нашої землі. Від високих гір Карпат до берегів Чорного моря, від крихітних сіл до великих промислових центрів – Україна є захоплюючим напрямком для подорожей.

Українцям Бог дав прекрасну і багату землю, така ж гарна і барвиста наша мова. Рідна мова — найбільше багатство нації, її найцінніший скарб, адже саме через мову народ являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості.

До Міжнародного Дня рідної мови ми розпочинаємо проєкт "Барви рідного слова" метою якого є розширити знання про красу і багатство української мови. Будемо досліджувати барви рідного слова, які притаманні різним куточкам нашої країни, дізнаємось, як саме говорить Україна від заходу до сходу, від півночі до півдня і що варто знати про українські діалекти. 

Бо для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — рідна українська!

Тож, починаємо готуватися до подорожі! Як розмовляє Україна?

Дуже по-різному… Україна – найбільша країна в Європі, тож не дивно, що українська мова поза літературною нормою - надзвичайно багата і різноманітна від регіону до регіону. В Україні є три основних наріччя: північне, південно-західне і південно-східне.

Наріччя - найбільші частини, на які можна розділити мову за територіями. Кожне наріччя об'єднує в собі діалекти (говори) , які мають схожі риси. У південно-західному їх дев'ять, у південно-східному три, у північному три. Кожен діалект можна розділити на говірки - найменші одиниці. Наприклад одна говірка може бути розповсюджена у межах одного села і деякими рисами відрізнятись від сусіднього села.

Тобто, порядок підпорядкованості такий: спочатку йде МОВА, потім НАРІЧЧЯ, потім ДІАЛЕКТ, а потім ГОВІРКА, як найменша одиниця.

Що таке той діалект і з чим його їдять? І чому суржик – не діалект.

Якщо простими словами, то діалект (говори) - це своєрідна міні мова, яка властива жителям певних регіонів. Тобто мова у межах іншої мови, що має з нею багато спільних ознак.

Запам’ятайте, діалект - це не суржик. Суржик - це намагання говорити мовою, якої ти не знаєш. Нерідко можна почути твердження: «Суржик - це добре (чи нормально), це і є народна мова українців»! Але це суцільний міф! Бо суржик – це є нашарування чужизмів, а діалект – це те з чого формувалася мова. Діалект має свої відносно сталі граматичні, фонетичні та інші особливості, відносно сталий лексичний запас. Натомість суржик – це хаотичне поєднання граматичних, фонетичних і лексичних елементів двох мов, тобто мовний хаос, руйнування мовної єдності як такої. Часто причиною появи суржика називають двомовність.

І ще раз наголошу: діалектна мова і суржик – це різні речі.

Для чого нам треба знати щось про діалекти?

Якщо ви цікавитесь історією, за допомогою мови можна пояснити багато явищ, відслідкувати різні історичні зміни, адже доволі часто діалекти - це форма мови, яка зупинилась у часі. Але яка користь з того не філологам, а простим людям? А відповідь дуже проста: це дуже красиво! Знати діалект чи хоча б його частину непогано, якщо ви хочете урізноманітнити ваше мовлення, наприклад, прикрасити його, як прикрашають речі. Використовуючи діалекти у своїй повсякденній мові, ви наче інкрустуєте її цікавими рисами, робите її унікальною, зі своїм шармом. А ще діалекти - це нескінченне джерело цікавих словотворів. Діалекти української мови – це наше багатство. Діалект - це круто!

Розмовляйте українською мовою, не бійтесь помилятись, не соромтесь заглядати у словник!

Найближчим часом відправляємось до Гуцульщини , а тим часом пропонуємо відповісти на питання нашої вікторини, щоб дізнатися свій рівень обізнаності в українських діалектах.