Феєрія мандрів

 

Барви рідного слова

Унікальний слобожанський діалект

"Ти  даєш  для  життя

І  наснагу,  і  сили,

Моя  рідна  земля –

 Слобожанщина  мила!"

Анатолий Павленко.

Сьогодні ми зануримось в особливості слобожанського діалекту. Тому запрошуємо кожного з Вас доєднатися до нашої захоплюючої подорожі на схід України і познайомитись зі Слобожанщиною. Матінка-природа наділила цей край не тільки мальовничою природою, багатими, родючими землями, а ще й історично-культурними пам'ятками, архітектурою та історичними загадками. Однією з яскравих особливостей слобожанської культури є специфічний слобожанський діалект. Особливості  цього говору зумовлені як історією краю, так і його географічним положенням.

Погляд у минуле

Ця історична область України включає в себе територію Харківської, частину теперішньої Сумської (до р. Сейм), північ Донецької (до м. Бахмутка) і Луганської (до р. Айдар) областей. Цей край активно заселявся українцями з різних областей України у XVII—XVIII століттях. Його назва була утворена через історичні особливості цього регіону, адже “Слобода” - це вільне від повинностей поселення, на той час це були козаки і селяни, які мали певні привілеї. Назва Слобідської України виникла в першій половині 17 століття, і її вживали до початку 19 століття. Тому і слобідський говір сформувався приблизно у цей проміжок часу внаслідок синтезу говірок – північних, середньонаддніпрянських, зокрема полтавських та подільських. Частково на цей процес вплинули й південноросійські говори. Як наслідок, виникла своєрідна мішанка, що має риси різних говірок. І в цьому, мабуть, його найбільша унікальність. Хоча, у слобожанського діалекту є певні особливості, що становлять його найприкметніші, унікальні мовні риси.

Фонетичні особливості

Фонетичну систему слобожанського говору характеризують такі основні риси, як "акання" - використання звуку А на місці ненаголошеного О, воно типове для говірок, що контактують з російськими діалектами. Наприклад: гАлАва, пАжар, мАлАко, тощо. Крім цього є регіони, які "укають" і "окають", тобто заміна початкового У на О. З іншими голосними також цікаво: ненаголошений Е дуже наближається до И - вИсна, сИло, берИг.

Ви здивуєтесь, але у Слобожанському мовленні багато спільних рис з Гуцульським або Бойківським діалектом, хоч регіонально вони знаходяться далеко один від одного. Наприклад вживання м'якого Л, наближеного до звуку В (лихо- Вихо, були - буВи). В слобожанських говірках можна почути залишки м'якого давнього Р: базарЬ, коморЯ, четверЬ. Звукосполуку МН можуть вживати замість МЙ, як-от у словах паМНять та МНясо. У деяких словах, порівняно з літературною нормою, шиплячий Ч та Ш звучать м'яко: чЯс, ночЮвати. Для полегшення вимови відсутній протетичний приголосний В, наприклад: вуж - уж, вухо - ухо, віддати - оддати. А також стандартна риса - звук Ф, заміняється іншими, простішими у вимові ХВ, Х чи П: коХВе, ХуХВайка, каХВе. І звісно треба згадати, як слобожани модифікують звичні слова,  "викидуючи" і "заміняючи" звуки для простішої вимови: каридор- калідор, кровать - корвать, одікалон - дікалон, квартирант - кватерлянт, каже - кае.

Морфологічні особливості

На жаль, слобожанський говір пережив багато спроб асиміляції, тому морфологічних особливостей та цікавої словобудови в ньому не багато. Проте, все ж таки, в живому мовленні ми можемо побачити особливість іменників орудного відмінку, замість закінчення ЕМ уживають закінчення ОМ: ножем - ножом, сторожем - сторожом. Деякі цікавинки залишилися у формах дієслів. Наприклад, використання інфінітивів на Ть: робить, ходить, співать. У першій особі однини можна зустріти спрощену форму: ходю, носю, просю. В третій особі: ходе, носе, просе. А також, зна, трима, кида, підкида (знає, тримає, кидає, підкидає). А ще на Слобожанщині, як і на заході України, можна почути стверднення у закінченні дієслів третьої особи множини: роблят, ходят, йдут, кажут. А от у прикметниках називному та знахідному відмінках, навпаки закінчення твердої групи трансформуються в м'які: білій, сірій (білий, сірий). Дуже рідко, але можна почути, як про старшу рідну людину говорять не ВИ, а ВОНИ: мати сходили до церкви, мати набрали води. І звичайно, хочеться згадати про "улюблену" частку слобожан ОТО або ОЦЕ: ото таке було, в отому сараї, оцими палицями б'ють. А на звання "улюбленого" займенника у цьому регіоні претендує всім відоме ТУТА: тута лежав, тута ходив.

Веселий словотвір

Слобожани практикують вживання великої кількості різноманітних суфіксів і способів словотвору, які використовують для утворення різних назв. Наприклад, губату людину по доброму називають: губань, губаля, губанько, губанька. Того, хто підбурює людей на непристойні вчинки називають підшпиговувачем або підштрихувачем. Людину у якої нежить, називають соплянухою або сопляшником. Крикливого називають репетуном, а високого і дужого - здоровега, глухого - глушпет, глушпей. Багато варіацій назв для хліба та нюансів його виготовлення. Наприклад, подвійні буханці хліба, які злиплися при випіканні - це злипанці, злипки, злипці, злиті, зліпеники, зліпки. А от багатством синонімів діалект Слобожанщини може перевершити навіть літературну мову. Ось вам тільки декілька прикладів, які означають побити, відлупцювати, вигнати: надавати бебелів, набити бриндзали, муцурнути по гризлу, натріскати по груші, дати прочухраників, дати лупки, дати духопельців, навішати кундарів, побити на мотлох, надавати пеньків.

Літературна Слобожанщина

Щоб трошки глибше пізнати Слобожанщину радимо зазирнути до книжки "Слобожане" - це дослідження відомого українського фольклориста, етнографа, літературознавця та громадського діяча Миколи Федоровича Сумцова, присвячене Слобожанщині, починаючи з походження слобожан і закінчуючи розвитком культури, обрядами і звичаями. Рідною була Слобожанщина з її говірковими особливостями для Г. Квітки-Основ’яненка. У своїх творах письменник зображував життя селян-слобожан та їх живу мову, а у деяких творах письменника персонажі говорять українсько-російським суржиком. Ось, наприклад, оповідання «Салдацький патрет» або соціально-побутова комедія “Сватання на Гончарівці”. На живу мову Слобожанщини орієнтувався у своїй творчості і поет Павло Грабовський. На Слобожанщині, а саме в Харкові, народився поет, фольклорист і етнограф Іван Манжура, він свідомо залучав у свої роботи лексику говірок з метою зробити її надбанням літературної мови. Проте багато говіркових слів, ужитих І. Манжурою, у літературній мові не закріпилося.

А тепер цікаві слобожанскі слова, які можна додати до свого сленгу і збагатити свою мову: невгіддя - не придатні для обробітку землі, обійстя - двір або садиба, садовити - садити, багацько - багато, небагацько - небагато, відкільсь - звідки, відтіля - звідти, куширі - хащі, калдабання - болото, квакуха - жаба, квак - самець жаб, нішниці - безсоння, смерк - після заходу сонця, мимрі - кишеня, навполапки - навпомацки, нічник - сова, зірно - зоряно, гоже - добре, їстиво - їжа, товчанка - товчена страва.

Звісно, дуже важко охопити всю красу та різноманітність цікавих рис слобожанського діалекту у невеликій статті, тому пропонуємо посилання на словничок слобожанських говірок.

Розмовляйте українською мовою, не бійтесь помилятись, не соромтесь заглядати у словник!

Харківські слівця 

Існують специфічні харківські слова, які часто чуєш, навіть не від харків'ян, але вони народилися саме у Харкові. Є така думка, що у Харкові розмовляють не те, щоб українською, не те, щоб російською та не те, щоб «суржиком». У Харкові розмовляють виключно «по-харківські». І, щоб хто не говорив, ця специфічна говірка існує. Вона передається із покоління в покоління. Це вже така характеристика міста і невід’ємна частина харків’ян. Згадаємо "тю", без якого харків'яни просто не уявляють свою розмовну мову. "Тю на вас" — таким вигуком зупиняють того, хто верзе дурниці. "Тю ля" кажуть, коли дивуються. У будь-якому населеному пункті є місцеві слова, часто це стосується локацій. Харків'яни знають, що таке "Барабан" або "Стєкляшка", "Під градусником", "Балка", "Жуки", "Благбаз". З кожним роком у харківському словнику з’являються нові слова. Наприклад трамвай зараз називають дрифткаром, а взуття — педалями.

Пропонуємо спробувати свої сили, взявши участь у вікторині "Як говорять у Харкові?." Для вікторини ми обрали слова, які вживалися або й досі вживаються серед жителів Харківщини.