Захоплююча мандрівка Європейськими провінціями України.

КОВАЛІВКА – СЕЛО, В ЯКОМУ ТИ ЗАХОЧЕШ ЖИТИ...

Чомусь прийнято вважати, що найцікавіше час проводити у місті: там багато розваг та місць активного відпочинку, театри, кіно, клуби та ресторани, розважальні центри. Це все весело, але там рідко віднайдеш душевний спокій та отримаєш справжнє задоволення. Насправді справжній відпочинок ми отримуємо проводячи час на природі, там, де свіже повітря та немає міської метушні. Такі місця - це села.

Запитаєте, чого ми там не бачили? Занедбані господарства, спустошені вулиці, бездоріжжя… Саме такими ми представляємо українські села, чи не так?... Так ось,  я хочу спростувати цей мiф. 

В Українi багато селищ з цікавою історією краю, прекрасними краєвидами, парками та незвичайними пам'ятками де можна відпочити душею і тілом. Українське село славиться особливим колоритом та красою. Тут наша культура, обряди та звичаї збереглися і цінуються, як ніде. Деякі сільські місцини здатні надихнути на нові звершення та наповнити людину найпозитивнішими емоціями. В одне iз таких сел сьогоднi ми i завiтаємо.

Сьогодні Ковалівку справедливо називають сучасним європейським містечком. Село і справді вражає своїм зовнішнім виглядом - будиночки з червоними дахами, невеликі вулиці і акуратні газони нагадують місто за кордоном. Його історія почалася з 1501 року з будинку коваля Мини Назаренко, чия професія і дала назву селу. Це незвичайне, охайне село, яке вражає своїм центром, знаходиться в 65 км від Києва.

Завiтавши сюди можна уявити, що знаходишся в Швейцарії. Тут чудовi будиночки, акуратно вистрижені та засiянi квiтами газони, iдеальне дорожнє покриття i чистенькі тротуари. В селi є сучасні магазини, ресторанний комплекс, піцерія, готель, гімназія, стадіон, льодовий стадіон, будинок культури. Але найбільш ексклюзивне спорудження – це квітковий годинник. "Годинник вічності" – так його називають і жителі села. Кажуть, що знаходиться він на місці будинку першого жителя села. Аналоги такого годинника можна зустріти в Німеччині, та Швейцарії. Він побудований на землі, але діями механізму керує звичайна комп’ютерна програма.

Сьогодні прогулюючись по центру можна побачити багато різноманітних нових архітектурних споруд та озеро ёв якому живуть білі та чорні лебеді й мостик через нього. Така краса тут була не завжди. Змiни вiдбулися для поселення завдяки власникам агрофірми “Світанок” - Анатолію та Тетяни Засух. Саме вони взялися за відбудову села.

Особливою гордістю в центрі села є православний храм Різдва Пресвятої Богородиці, збудований в 1996 році. Поряд з яким знаходиться другий в Україні пам’ятник митрополиту Петру Могилі. У 2014 році звели ще одну церкву - Храм святої Татіани. Саме тут знаходиться “Іверська” ікона Божої Матері, привезена зі святої гори в Афоні.

Коли дивишся на всю цю красу – складається враження, що ти знаходишся десь у Європі.